Туристично – інформаційний центр
Туристична привабливість району
—————————————————————————————–
«Треба йти вперед, але водночас берегти і цінувати
спадщину предків. Можна і треба збудувати краще і
більше, але не можна гірше. Хай тому і пам’ять і
пам’ятки не руйнуються, лише дбайливо бережуться…»
(Тадей Дмитрасевич, м.Судова Вишня)
Мостиський район знаходиться у південно-західній частині Львівщини, в межах Сянсько-Дністровського межиріччя де проходить частина Головного Європейського вододілу. Район має дуже зручне транспортне сполучення зі Львовом та через Польщу із іншими країнами ЄС. Територія Мостиського району – 84,5 тисяч гектарів. В районі налічується два міста (Мостиська і Судова Вишня) та 110 сіл. Упродовж віків у регіоні формувалась самобутня культура та мистецтво, що поєднали місцеві традиції із впливами інших народів. Тут збереглися автентичність, архітектура, храми, традиції, обряди, фольклор. Представники різних національностей (татари, німці, поляки, євреї, австрійці та інш.) залишили тут свій слід. Унікальна досконалість українських дерев’яних храмів ставлять українське церковне будівництво у ряд найвищих світових досягнень і нікого не залишить байдужим.
Наявність на території району цікавих пам’яток історії та культури, різноманітність сакральних об’єктів, багатство стилів, релігій і культур робить Мостиський район дуже привабливим у контексті розвитку туризму.
Найдавніші сліди перебування людини на цій території відносяться до епохи бронзи (ІІ тис. до нашої ери). Виявлені археологічні знахідки свідчать, що вже в першій половині першого тисячоліття нашої ери тут існували поселення, мешканці яких займалися землеробством та скотарством. 
Знайдені в навколишніх селах давньоримські монети свідчать про існувавші зв’язки з Римською імперією. 
Археологічні дослідження, проведені в північній частині району свідчать про поселення людей у княжі часи (фото 2,3,4).
В часи Київської Русі тут, крім поселень, виявляють укріплені городища. Місцевість Судової Вишні вперше згадується у 1230 році.
Перша письмова згадка про Мостиська датована 1244 роком у Галицько – Волинському літописі. У 1404 році Мостиськам було надане Магдебурзьке право. Як і кожне місто, яке користувалося цим правом, Мостиська мали типову забудову: в центрі – ринок з ратушею, від нього у всі чотири сторони прямі вулички. Тут кожного тижня відбувалися торги і один раз в рік – великий ярмарок, які сприяли зростанню міста, розвитку ремесла і торгівлі. В середні віки місто було добре укріплене, мало довкола рови, мури, вали, які захищали населення від ворожих нападів. Мостиська розташовані у мальовничій місцевості на річці Січній (колись Січниці), притоці Вишні, котра впадає в Сян, яка в свою чергу є притокою Вісли. Назва міста походить від слова мости, яких було декілька над рікою Січною. Назви в міста були різні – Мосциска, Мостища, Мосчиська – але всі пов’язувалися з мостами на Січній. Міст – невід’ємна частина Мостиськ, він навіть на гербі міста присутній (фото5). Відвідавши місто, ви зможете побачити:
– залишки оборонного валу, де знаходилася церква Св. Юрія (1766р. не збереглася, в 90-х рр. побудована нова г/к церква, фото 6)
– Покровську церкву (1636р.) – одну з декількох мурованих пам’яток середньовічної оборонної архітектури (Перемишльська брама, фото 7)
– Костел (1404р.) Марії Божої Неустанної Помочі і св. Катерини Олександрійської (Монастир домініканців, фото 8)
– Костел Різдва Святого Івана Хрестителя 1404р (фото 9).
– старовинний польський цвинтар (фото 10)
– дерев’яну церкву Вознесіння 1722 (25) р. (фото 11)
– Палац Страхоцького 1820-30 рр. та фігуру на колоні Матері Божої з дитятком 1822р. (фото 12,13)
– відвідати музей «Мостищина» (див. фото Мостиська).
Історико-культурні пам’ятки – є неоціненним скарбом, який ми отримали від наших пращурів і маємо показати, зберегти, примножити та передати майбутнім поколінням. Збереження пам’яток віднесено до функцій державної влади, але не може обійтися без суспільної підтримки. Мостищина є своєрідними воротами, крізь які проходить шлях із Східної Європи у Західну. Як прикордонний регіон вона має потужний туристичний, пізнавальний та рекреаційно-оздоровчий потенціал.
На території Мостиського району знаходиться 69 пам’яток культурної спадщини, зокрема:
– 42 пам’ятки архітектури (8 з них включені у Державний реєстр культурного
надбання України – національного значення, 34 – місцевого)
– 13 пам’яток історії
– 3 пам’ятки монументального мистецтва
– 11 пам’яток археології (1 з них – Городище давньоруське (ІХ-ХІІ ст.) в
м.Судова Вишня – національного значення). Серед пам’яток археології є пам’ятки доби палеоліту і раннього заліза, культур пшеворської, тшцінецько – комарівської, шнуркової кераміки, черняхівської та періоду Давньої Русі. На території району (Золотковицька с/р) збереглася геологічна пам’ятка природи місцевого значення – валунипольодовикового періоду Окського зледеніння.
Біля державного кордону з Польщею (на території Поповицької та Шегинівської сільських рад) знаходиться цікавий історичний об’єкт – пам’ятка військово-інженерного мистецтва (1872-1915рр.) – Фортифікаційні споруди часів Першої Світової війни. Раніше доступ до них, через прикордонне розташування, був заборонений (фото 14,15).
На території Чернівської сільської ради знаходяться два військові меморіали та захоронення періоду Першої Світової війни (у с.Черневе (фото 16) та с. Заверхи), велике поховання у с.Хідновичі, цвинтар у присілку Горбки. Багато військових цвинтарів з часів Першої Світової війни (переважно поховання німецьких,австрійських та російських солдатів) є на території району, але вони не досліджені.
На території району збереглося чимало пам’яток унікальної спадщини – дерев’яної сакральної архітектури, яка несе у собі закодовану інформацію, що знайомить нас з життєвим рівнем народу та його звичаями, є живим свідком епохи. Старі дерев’яні церкви мають свій неповторний вигляд — знак високої майстерності, який втрачається. Це свідки минулого часу, який уже ніколи не відтвориш. Це шедеври народного мистецтва, за якими ми можемо найкраще судити про обличчя і душу українців. Це наша оригінальна творчість. Це те, чим ми є неповторними у світі.
Найстаріші об’єкти, що збереглися до наших днів:(див.фото Мостиська)
– дерев’яні церкви: 
Дмитровичі – церква Св. Миколая (1653р.),
Гостинцеве – церква Собору Пресвятої Богородиці (1659р.),
Буців – церква Св. Миколая (1600,1740рр.),
Годині – церква Воздвиження Чесного Хреста (1729р.),
м. Мостиська по вул. Завада – церква Вознесіння (1722(25)р.),
дзвіниця церкви Св. Миколая с.Чишки (1587р.)
– костел Різдва Святого Івана Хрестителя (1550р.)
– костел Марії Божої неустанної Помочі (Св. Катерини Александрійської, бувший Домініканський монастир, 1406-1598р.)
– костел Св. Миколая (1667р.) с.Пнікут
– дерев’яний костел с.Раденичі (1641-45рр.) та дерев’яна дзвіниця(1754р.)
– Покровська церква мурована (1636 р.)
– палац Страхоцького – пам’ятка архітектури XIX ст.(1820-30рр.)
На історичній будівлі Народного дому м.Судова Вишня встановлено художньо-меморіальні таблиці:
– видатному земляку Т.Дмитрасевичу (скульп. Л.Яремчук, арх. В.Каменщик, 2012р., бронза)
– на згадку про виступ І.Франка (скульп. Л.Яремчук, арх. В.Каменщик, 1990р., бронза);
– українському оперному співакові М.Менцинському, уродженцю Мостищини (скульп. Л.Яремчук, арх.В.Каменщик, 1995р., бронза) – у с.Великі Новосілки на будівлі школи;
– на будинку, в якому жив український поет Б-І.Антонич у с. Бортятино (ск. В.Одрехівський, арх. К.Малярчук, 1989р., бронза), у 2009р. відкрито музей – садибу.
Одним із шляхів привертання туристів до регіону є популяризація самобутніх об’єктів історико-культурної спадщини району, чисельні мистецькі фестивалі та старовинні місцеві традиції, огляди та інші заходи. Наявні розроблені різноманітні туристичні маршрути. В районі розвинена мережа готелів та закладів харчування, які взмозі обслуговувати як поокремих мандрівників, так і туристичні групи. Практично вся територія району має покриття мобільного зв’язку. Гірший стан з дорогами та агрооселями. Однак перспективи розвитку агротуризму в майбутньому великі. Незважаючи на всі незручності сьогодення, в с. Дмитровичі вже діє козяча ферма по виробництву сиру за французькими технологіями.
————————————————————————————————————————————————————————-
Mostyska
Mostyska district is located in the south-western part of Lviv region, on Syansko-Dniester watershed, that is the part of the main European watershed. The area has very convenient transport connection with other cities of Ukraine, with neighboring country Poland and other EU countries. Mostyska occupies the territory of over 84,500 hectares. Mostyska region consists of two cities (Mostyska and Sudova Vyshnya) and 110 villages. The unique culture and art of the region was formed over the centuries, influenced by local traditions and traditions of other nations. Here are preserved authenticity, architecture, churches, traditions, rituals and folklore. Representatives of various nationalities (Tatars, Germans, Poles, Jews, Austrians and others) has left their traces here. Also the unique perfection of Ukrainian wooden churches has put forward the art of Ukrainian church building in the list of top world achievements, and will leave no one indifferent.
The presence of interesting historical and cultural relics, diversity of sacred objects, variety of styles, religions and cultures makes Mostyska district very attractive..for..tourists. The earliest traces of human presence on this territory belong to the Bronze Age. The identified archaeological finds show that in the first half of the first millennium of our era there were located settlements, residents of which were engaged in agriculture and stockbreeding.
Roman coins, founded in the surrounding villages, prove the existed relations with the Roman Empire. Archaeological studies, carried out in the northern part of the district area, indicate on a settlement of people from princely times (photo 2, 3, 4). Myroslav Hnatovskyy: In the times of Kyivan Rus, except settlements there were revealed fortified cities. Locality Sudova Vushnya was mentioned in 1230 for the first time.
————————————————————————————————————————————————————————————
Музей-садиба родини Антоничів
За 50 км від Львова розташувалося мальовниче найбільше в прикордонному Мостиському районі село Бортятин. Тут у колишній плебанії проживав з 1928 року по 1937 рік разом зі своїми батьками молодий талановитий поет Богдан-Ігор Антонич.
У пам’ять про велику і світлу постать 8 жовтня 1989 року у приміщенні плебанії була створена кімната-музей Богдана-Ігоря Антонича, а 25 жовтня 2009 року, до 100-річчя з дня народження поета, урочисто відкрили музей-садибу родини Антоничів. Цей ювілей святкували на державному рівні: був Указ Президента Віктора Ющенка, випустили ювілейну монету та відбулося погашення марки. На відкритті музею виступив міністр культури і туризму України Василь Вовкун, а також представники творчої інтелігенції.
Особливо багато праці вклали у благородну справу – створення музею – директор Львівського музею історії релігії З. Білик, голова Мостиської райради А. Вербаускас, голова Бортятинської селищної ради О. Павлів, голова оргкомітету Р. Лубківський.
У п’яти просторих кімнатах розмістилася експозиція музею. Створювали її працівники Львівського музею історії релгії, філією якого є музей-садиба. На стендах і витринах – документи, листи, світлини, що розповідають про життя і творчість поета, про родину, в якій він зростав, про його малу Батькувщину – Лемківщину, про село Бортятин, в якому жив і творив. Етнографічна колекція музею, давні побутові речі, які подарували жителі села, дають змогу показати побут, час, в якому зростав Антонич-поет.
Усі, хто відвідував музей, залишали свої записи в Книзі відгуків. Зараз ця книга є експонатом музею. У ній, зокрема, є запис художника і поета Святослава Гординського, близького друга Антонича, який ілюстрував його твори. Гординський відвідав Бортятин у 1991 році і написав: «Тішуся, що зміг повернути творчість Антонича Україні». Тоді він привіз в Україну рукописи поета і передав у Львівську наукову бібліотеку ім.В.Стефаника, де вони тепер і зберігаються.
І село Бортятин виколисувало поета Богдана-Ігоря. Приїзд молодого Антонича до Бортятина завжди був і цікавим, і святковим для сільської молоді. Поет приїжджав до села лише влітку, оскільки навчався у Львівському університеті, тому проживав у Львові. Богдан-Ігор Антонич у листі до знайомого у липні 1934р. нарікає, що мусить із редакційних справ сидіти у Львові: «За цих півтори місяця був би на селі написав не один новий вірш, тут не постало зовсім нічого нового. Знеохочений, лютий за змарнований час, виїжджаю вкінці на днях до себе на село» [ З книги «Знане і незнане про Антонича» І. Калинець , с.107].
Меморіальних речей родини збереглося мало, оскільки на плебанії була розміщена сільська рада, тодішньої радянської влади, тому усе, що мало відношення до греко-католицької церкви знищувалося. Збереглися родинні альбоми Антоничів, в яких не виявили жодної фотографії, символічне свідчення випробувань, втрат, лихоліть воєнних та окупаційних років, що довелося долати сім’ї– металеве розп’яття, книга «Літургікон» 1866р., яку тримав в руках парох отець Василь, сімейне фото та віднайдену фотографію отця-семінариста.
Маємо в музеї запис спогадів п. Ганни Войціцької про її зустріч із Антоничем у Бортятині. Вона була близько знайома з поетом, на п’ять років молодша від нього. У цих спогадах, зокрема, описана нещаслива доля батьків поета, які втратили свого єдиного сина, а також доля його нареченої Ольги Олійник.
Пошукова робота музею полягає в тому, щоб розкрити багатство краю, в якому народився поет, його мову, пісню, звичаї, допомагають нам у цьому лемки, які співпрацюють з музеєм-садибою: співачка, лауреат Шевченківської премії Марія Байко, з членами фундації дослідження Лемківщини (голова П. Гандяк), з членами Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (голова С. Майкович), Світовою Федерацією Українських Лемківських Об’єднань (голова С. Федина), з «Молодою Лемківщиною».
Музей – це окраса села, це – храм! Зібрані в музеї речі побуту, давні світлини, документи, стають тією ланкою, що єднає нас з минулим. Увійшовши в зали музею, відвідувач ніби потрапляє у часи, що давно пройшли, переймається проблемами минулого, захоплюється подіями минулого, від яких інколи стає щемливо на серці. У музеї проводяться різноманітні заходи: виставки, лекції, майстер класи.
У музеї-садибі родини Антоничів двері відчинені усім хто хоче чогось навчитися, щось цікаве побачити. Сюди їдуть люди не лише з України, а й із Польщі, Словаччини, Росії, Бельгії, вони просто хочуть побачити місце, де жив поет, пройтися тими стежками, якими ходив він, відчути дух Антоничів.
Будемо дуже раді, якщо Ви відвідаєте нас за адресою:
Україна
Львівська область,
Мостиський район,
c. Бортятин
Тел. 0977371128, зав. філії Ольга Дядинчук
Музей-садиба родини Антоничів є філією Львівського музею історії релігії
Директор львівського музею історії релігії – Малиць Орест Григорович
Завідувач музею-садиби родини Антоничів – Ольга Дядинчук
Мол. наукові співробітники музею-садиби родини Антоничів:
Дигдало Христина
Іванська Світлана
Лисенко Анатолій
Сенечко Ірина
Інформація для відвідувачів:
Музей працює з 9 до 17 години
Вихідні дні – неділя, понеділок.
Вартість вхідного квитка:
для дорослих – 5 грн.
для учнів та студентів – 3 грн.
Вартість екскурсійної путівки:
для дорослих – 30 грн.
для дітей – 10 грн.
Museum-estate family Antonych
50 km from the city situated in the most picturesque border village Bortyatyn Mostyska area. Here in the former parish house lived from 1928 to 1937 with his parents a talented young poet Bohdan-Ihor Antonych. DSC_1388U memory of the large and bright figure of 8 October 1989 in the premises of the parish house was set room museum Bohdan-Ihor Antonych and 25 October 2009, the 100th anniversary of the poet, inaugurated museum-estate family Antonych. This anniversary was celebrated at the state level: a decree of President Viktor Yushchenko issued a commemorative coin and stamps were repaid. At the opening of the museum was made by Minister of Culture and Tourism of Ukraine Vovkun and intellectuals. A lot of work invested in the noble cause – of the museum – the director of the Lviv Museum of the History of Religion S. Bilyk, chairman of the district council Mostyska A. Verbauskas, chairman of the village council Bortyatynskoyi A. Paul, chairman of the organizing committee R. Lubkivskyy.
The five spacious rooms housed the museum. Created its employees relhiyi Lviv Museum of History, which is a branch museum-estate. The stands and Showcase – documents, letters, photographs, telling about the life and work of the poet, the family in which he grew up, his small Batkuvschynu – Lemkivshchyna, Bortyatyn the village in which he lived and worked. Ethnographic collection of the museum, old household items that gave the villagers, allow to show life, the time in which increased Antonych poet. All who visited the museum, leaving their entries in the guestbook. Now this book is an exhibit of the museum. There are in particular recording artist and poet Svyatoslav Hordynsky, a close friend Antonych who illustrated his works. Hordynsky Bortyatyn visited in 1991 and wrote: “‘m happy that I was able to turn creativity Antonych Ukraine.” Then he brought in Ukraine manuscripts of the poet and handed in Lviv Scientific Library V.Stefanik where they are now and stored. And the village Bortyatyn vykolysuvalo poet Bohdan-Ihor. Check Antonych to young Bortyatyna always been interesting, and celebratory for rural youth. The poet came to the village only in the summer, as he studied at Lviv University, because he lived in. Bohdan-Ihor Antonych in a letter to a friend in July 1934. complains that should sit with the editorial affairs in Ukraine: “In these six weeks would be written in the countryside than one new poem, is not faced nothing new. Discouraged, February wasted by time, leaving for days afterward to his village “[From the book” Knowledge and hid on Antonych “I. Kalynets, p.107].
Memorial things the family had survived as parish house was posted on the village council, the then Soviet authorities, so all that was related to the Greek Catholic Church destroyed. Preserved Antonych family albums, which did not reveal any photos, symbolic evidence test losses, hard times of war and occupation years had to overcome sim’yi- metal crucifix, book “Liturhikon” 1866. That holding the parish priest Father Basil , family photos and discovered a photo of Father seminarian. We have a museum recording the memories paragraph. Voytsitskoyi Anna about her meeting with Antonych in Bortyatyni. She was a close friend of the poet, five years younger than him. In these memoirs, in particular, described the unhappy fate of the poet’s father who lost his only son, and his fate bride Olga Oliynyk. Search the museum is to reveal the richness of the land, the birthplace of the poet, his language, songs, customs, helping us in this Lemkies cooperating with museum-estate: singer, Shevchenko Prize winner Maria fable, with members of Foundation research Lemkivshchyna (Chairman P. Handyak), with members of the Lviv regional organization of the All-Ukrainian association “Lemkivschyna” (head S. Maykovich), the World Federation of Ukrainian Lemko Associations (Chairman S. Fedin) from “Young Lemko”. Museum – a rural glory, it is – the temple! Collected in the museum way of life, old photographs, documents are the link that connects us with the past. Going into the halls of the museum, the visitor gets in though times have long passed, curious in the past, is fond of the past from which is sometimes aching heart. The museum hosts a variety of events: exhibitions, lectures, master classes. The museum-estate family Antonych doors are open to all who want to learn something, see something interesting. People come here not only with Ukraine, but also from Poland, Slovakia, Russia, Belgium, they just want to see the place where the poet lived, walk those paths which he walked, to feel the spirit Antonych.
We will be very glad if you visit us at: Ukraine Lviv region, Mostyska are .c. Bortyatyn
Tel. 0977371128 Head. Branch Olga Dyadynchuk
Museum-estate Antonych family is a branch of Lviv Museum of the History of Religion. Director of the Lviv Museum of History of Religion – Malyts Orest G. Head of the Museum-Estate Antonych family – Olga Dyadynchuk
Visitor information:The museum is open from 9 to 17 hours Weekend – Sunday, Monday.
———————————————————————————————————————————————————————————–
Пам’ятки архітектури Мостиського району.
На території Мостиського району знаходиться 42 памятки архітектури, внесених у державний реєстр нерухомих пам’яток України, а саме:
11 церков мурованих
4 костели муровані
7 церков обтинькованих
7 дзвіниць дерев’яних
10 церков дерев’яних
2 палаци
1 двір (тепер – костел і дитячий садочок)
1 папірня
Костел Різдва Святого Івана Хрестителя.
(Пам’ятка місцевого значення, охоронний № 2303-М,
включений до переліку Рішенням Львівської обласної ради
народних депутатів від 13.12.1991р. № 671)
Костел розташований у центрі міста. Право на будівництво парафіяльного костелу отримано у 1404 році, після надання місту Мостиська Магдебурзького права. Дерев’яний храм було зведено в 1404 р. на кошти короля Владислава ІІ Ягайла (також монарх дозволив парохові стягувати на костельні потреби десятину з Мостиськ та деяких сусідніх сіл). Король наділив плебана двома ланами грунту (лан – 22 гектари), лугом, корчмою, десятинами землі з війтівства і близьких сіл. Королі Зигмут Август і Стефан Баторі дещо збільшили прибутки костелові з млину, ставу, ріллі і лісу.
В 1498 році костел був спалений під час татарських нападів та нападів волохів. Видано в 1537 році новий привілей в захист плебана костелу, замість знищеного під час пожежі. Новозбудований дерев’яний храм проіснував до XVII століття.
В період 1550-1588 рр. будується новий мурований костел у романо-готичному стилі (стараннями архітектора Бартоломея з Рогатина). 8 січня 1604р. його освячує Перемишльський єпископ Матей Пстроконський. Недобудований храм (бо будівництво завершать аж в 1606 р.) називають в честь Івана Хрестителя. Костел мав 5 вівтарів і 2 каплиці. До цього спричинилися Максиміліан Пшерембський і Беата Стадніцка, Фелікс Гербурт, чий вклад підтвердила ухвала Варшавського сейму 1666 року.
(Наукова бібліотека ім. В.Стефаника. Бібліотека Оссолінських, ф.9264, додаток до газети Львовской, № 219, 20)
В 1648 році костел пограбовано та спалено козаками. Лише через 10 років (1956 або 1958рр.) після відновлення та відкриття храм знову освятить єпископ Андрій Тшембіцький.
АлександрТимянецкий в 1663 році заповів 1000 на користь костелу.
В 1722р. з’являються ще два вівтарі.
Фабрика органів Зебровских в 1883 році подарувала нові органи костелу. В кінці цього ж року виникла незначна пожежа даху.
Кс. Мостиський Альфред Білогловський в 1902-1904 рр. здійснив реставрацію костелу. Розпис був майстерно виконаний Юліаном Крючковським. В 1904 році проведена візитація парафії перемишльським біск. Каролем Йосифом Фішером.
В червні 1915 року, під час битв в районі Мостиськ костел був пошкоджений. В 1916 році австрійська влада конфіскувала два з чотирьох дзвонів, залишивши один дзвін з 1550р. і сигнатурку.
В 1925 році докладно описано маєток костельний. В 1927-29 рр. на захід від костела виросла нова плебанія. Приміщення вікаровка знаходиться на сході з І пол. ХІХ ст. Два нові дзвони куплені у 1931 році. Після ІІ Світової війни костел був постійно діючий.
Взято з «PrzygotowaniurysuhistorycznegoDziejowkosciolowwMosciskach»
В кінці 1970-х з костелу забрали неоготичний головний вівтар, замість нього деякий час був вівтар зі Старого Самбору. Останнім часом його замінили на вівтар з перетвореного на церкву костелу в Мильчицях.
Відновлення костелу мало місце в 1913-1919 рр.
Францисканська Спільнота Світських відновила свою діяльність при костелі у 1997 році. Ввійшло сюди 30 осіб, переважно похилого віку, з метою зближуватися до християнської досконалості, шукати Ісуса, попри святе Євангеліє зобов’язуватись до життя на спосіб святого Франциска, прагнути досконалості. Керована спільнота Радою Францисканського Ордена Світських.
Kostel Nativity of St. John the Baptist.
(Monument of local importance, guard number 2303-M, included in the list of the Lviv Oblast Council Decision from 13.12.1991r. Number 671)
The church is located in the city center. The right to build a parish church received in 1404, after the city of Magdeburg Mostyska law. The wooden church was built in 1404 with funds of King Vladislav II Jagiello (also monarch allowed the pastor to charge Kostelna needs tithe Mostysk and some neighboring villages). King gave parson two lanamy soil (Lan – 22 hectares), meadow, inns, acres of viytivstva ones villages. Kings Zyhmut Augustus and Stephen Bathory slightly increased profits Church of the mill, pond, arable land and forest.
Church 1498 church was burnt during the Tatar attacks and attacks Vlachs. Published in 1537, the new privilege to protect the parson of the church, instead of destroyed in the fire. A newly built wooden church existed until the XVII century.
During the 1550-1588 biennium. Built a new stone church in Roman-Gothic style (architect Bartolomeo efforts of the fork). 8 January 1604r. it consecrates bishop of Przemysl Matthew Pstrokonskyy. Unfinished church (for the complete construction up to 1606) is called in honor of John the Baptist. The church had five altars and two chapels. To this contributed Maximilian Psherembskyy and Beata Stadnitska, Felix Herburt, whose contribution has confirmed the ruling of the Warsaw Sejm in 1666.(Scientific Library. V.Stefanyk. Ossolinskis Library, f.9264, supplement to Lvovskoy, № 219, 20)
In 1648 the church burned and robbed Cossacks. Only after 10 years (1956 or 1958rr.) After rehabilitation and re-opening a temple consecrate Bishop Andrew Tshembitskyy. AleksandrTymyanetskyy in 1663 commanded 1000 in favor kostelu. In 1722r. there are two altars.
Factory of Zebrovskyh in 1883 presented new church authorities. At the end of that year there was a small fire roof.
Ks. Mostyska Alfred Bilohlovskyy in 1902-1904 gg. Made the restoration of the church. The painting was executed masterfully Julian Kryuchkovskym. In 1904 the parish visitation held Przemysl Biscoe. Karol Joseph Fischer.
In June 1915, during a battle in the area Mostysk church was damaged. In 1916, Austrian authorities seized two of the four bells, leaving one bell from 1550r. and syhnaturku.
In 1925 the estate Kostelna described in detail. In the 1927-29 biennium. West of the church has grown a new parish house. Vikarovka room is on the east and half. Nineteenth century. Two new bells were bought in 1931. After World War II the church was constantly diyuchyy.Taken from «PrzygotowaniurysuhistorycznegoDziejowkosciolowwMosciskach»
In the late 1970s took the neo-Gothic church with the main altar, while the replacement was the altar of the Old Sambir. Recently, it was replaced on the altar of a church converted church in Mylchytsyah. Restoration of the church took place in the 1913-1919 biennium.
Secular Franciscan community has resumed its activities in the church in 1997. Here included 30 people, mostly elderly, in order to approach Christian perfection, look for Jesus, in spite of the holy Gospel promise to live the way of St. Francis, strive perfection. Controlled by the community Secular Franciscan Order.
————————————————————————————————————————-
Костел Марії Божої Неустанної Помочі і св.Катерини Олександрійської (Монастир домініканців).
(Пам’ятка місцевого значення, охоронний № 2304-М,
включений до переліку Рішенням Львівської обласної ради
народних депутатів від 13.12.1991р. № 671)
Костел розташований у центрі міста. Колись це був домініканський монастир, заснований королем Владиславом ІІ Ягайлом ще в 1404 р. на місці старовинного костелу св. Катерини Олександрійської, який виник в Мостиськах ще в 1343 році (інформація з історії костелу, що висить в самому костелі. В книзі “Парафії, костели та каплиці Львівської області, Том І” згадується, що храм вважався дуже старим вже в 1603 році.)
«На підставі договору польського короля Казимира з литовським князем Любартом, в 1362 р. Галичина дісталася Польщі, як «Руська земля». До Мостиськ прибули латинські священики польської національності, монаші жіночі і мужицькі чини, які заснували тут свої духовні станиці. Попри парохіяльну польську станицю розбудовується в Мостиськах мужицький чин оо.Редемптористів, який уже на початках свого існування відкриває монастир,який був тут аж до другого приходу большевиків у 1944р. Недалеко примістився жіночий монаший чин контемпляційного характеру, який проіснував лише до часів австрійського цісаря Йосифа ІІ.»
(о.ПетроЧавс , У вирі життя та Мостищина і Судововишенщина).
В XVII столітті кляштор славився своєю “чудотворною” іконою Марії Сніжної. На початку цього ж століття домініканці ремонтують та оновлюють святиню. В 1631р. в храмі розмістили реліквії святих, які передали в дарунок домініканці з Кракова, а в 1633 р. головний вівтар було прикрашено образом св. Катерини.
В 1705 році споруду перебудували брати-домініканці. Австрійський цісар Йосип ІІ в 1788 р. скасував орден домініканців. Монастир перетворився спочатку на військові казарми, а пізніше – на в’язницю. Костел протягом багатьох років стояв порожнім, пізніше використовувався як склад для сіна.
В 1858 р. місто викупило в уряду приміщення колишніх келій і сам храм – і влаштувало в них школу і податкову.
В 1862р. було створено комітет зі справи реставрації костелу, а в 1880 р. завдяки старанням громади святиню знову повернули мостиським римо-католикам. Ксьондзом на той час був Роман Стояловський. А вже через рік, в 1881р., завдяки старанням отця Бернарда Любеньського редемптористи віденської провінції викупили монастирські будівлі. 13 травня 1883 р. отець Антоні Єдек правив в храмі першу Службу Божу після довгої перерви. Так розпочалася діяльність редемптористів у Мостиськах. (Це монаший чин, заснований в 1732 р. Альфонсом Ліґорієм у Неаполі для проповідницьких місій. З кінця XVIII ст. орден набув чималої популярності в усьому світі. Станом на 1973р. редемптористи мали 36 провінційРедемптористи, які оселилися в Мостиськах, прибули з англійської провінції цього ордену.)
8 вересня 1883 р. отець Бернард Любенський привозить в Мостиськакопію відомого образу Матері Божої Неустанної Помочі, освячену Папою Леоном ХІІІ.Образ походив з римського костелу св. Альфонса і був написаний в 1882році Роденом. Храм запрацював в якості філіального костелу.
У 1900 році почалися праці з розбудови і облаштування костелу. Саме з того часу походить вежа храму, на якій знаходяться дзвони і годинник, тоді ж храм було розширено завдяки добудові бічних нав.
25 березня 1902 р. єпископ Юзеф СебастіанПелчар (JosefSebastianPelczar) освятив костел під титулом Богоматері Неустанної Помочі. В честь цієї події в храмі встановлено пам’ятну табличку (сталося це 12 червня 1903 р.). Титул костелу не змінився і до сьогодні.
В часи Другої світової війни частину кляштору було переобладнано на шпиталь. Ікону вивезено в монастир в Тухові. Відразу по війні, в 1946-1948рр. редемптористи покинули про-совєцькіМостиська. Тих, хто не встиг це зробити, було заарештовано в ніч з 14 на 15 тавня 1948 р. Костел знову стає складом, а кляштор повністю перетворено на лікарню.
В 1991році римо-католикам повернуто головну та одну з бічних нав костелу. Освячення храму відбулося 21 грудня 1991р. єп.МартінемТрофімяком, а генеральний ремонт святині тривав аж до 1996р. Тоді ж зроблено фарбування інтер’єру. Віднайдено третю наву і головний вхід, який був заблокований коридором лікарні. На місці старого головного вівтаря (який був спалений) зведено новий.
З Польщі у костел повернулася частина колишнього костельного майна, в тому числі й Чудотворний образ (після 50-років перебування за межами святині). Його з урочистостями внесли в святиню 28 вересня 1996 р. В урочистості взяли участь архієпископ М.Яворський зі Львова, єп. Таборський з Перемишля, єп. Кренн з Австрії.
В 1998 році відбудовано головний вхід костелу, а на фасаді (фронтоні храму) розміщено мозаїчне зображення Матері Божої Неустанної Помочі (МБРП).
27 червня 1998 року розпочалося навідування образу МБНП (фотокопії з благословенням Іоана Павла ІІ) в Мостиськах.
В 2000 році архієпископ Мар’ян Яворський надав титул монастирському костелу «святиня ювілейна».
25 червня 2001 року у львівській катедрі ікону МБНП представлено Папі Іоану Павлу ІІ. Наступного дня Святіший Отець поблагословив корону для мостиського чудотворного образу МБНП.
8 вересня 2001р. на мостиському стадіоні образ було короновано папськими коронами кардиналом Мар’яном Яворським.
27 червня 2002р. костел Катерини оголошено Санктуарієм Богоматері Неустанної Допомоги митрополитом кардиналом Мар’яном Яворським. Декрет прочитав Мар’ян Бучек.
(за матеріалами о.ВладиславаЗьобера на підставі хронічки монастиря отціи-редемптористів та вступу, написаного о.БернардомЛюбенським)
Church of Our Lady Mary of Perpetual Help and St. Catherine of Alexandria (Dominican Monastery).
(Monument of local importance, guard number 2304-M, included in the list of the Lviv Oblast Council Decision from 13.12.1991r, № 671)
The church is located in the city center. Once it was a Dominican monastery, founded by King Vladislav II Jagiello in 1404 on the site of the ancient church of St. Catherine of Alexandria, which originated in Mostys’ka in the year 1343 (information on the history of the church, which hangs in the church. In the book “Parish churches and chapels Lviv Oblast, Volume I” mentions that the church was considered too old already in 1603).
The main altar “Based on the agreement with the Polish king Casimir Prince Liubart in 1362 Galicia went to Poland as a” Russian land “. Mostysk came to Latin priests Polish nationality, monastic women and peasant ranks, who founded here the spiritual village. Despite the Polish parish village is built in Mostys’ka peasant rank oo.Redemptorystiv that at the beginning of its existence reveals monastery, which was here until the second coming of the Bolsheviks in 1944. Near prymistyvsya female monastic rank kontemplyatsiynoho character which lasted only until the time of the Austrian Emperor Joseph II. “(O.PetroChavs, In the midst of life and Mostyschyna and Sudovovyshenschyna).
Mourning disregarded XVII century Monastery was famous for his ‘miraculous’ icon of Mary of the Snows. At the beginning of the century Dominican repair and update the sanctuary. In 1631r. placed in the temple relics of saints who donated a Dominican from Cracow, and in 1633 the main altar was decorated with the image of St. Catherine.
1705 building was rebuilt brothers Dominicans. Austrian Emperor Joseph II in 1788 abolished the Dominican Order. Monastery turned first to the military barracks, and later – in prison. Church for many years stood empty, later used as a warehouse for hay. In 1858 the city bought the former government in the cells and the temple – and arranged them in school and tax.
In 1862r. committee was established from the case restoration of the church, and in 1880 through the efforts of the community shrine again returned Mostyska Roman Catholics. Priest at that time the Roman Stoyalovskyy. A year later, in 1881., Thanks to the efforts of Father Bernard Lyubenskoho Redemptorist Province of Vienna bought the monastery buildings. May 13, 1883, Father Anthony Yedek ruled in the church first Mass after a long break. Thus began the Redemptorist activity in Mostys’ka. (This monastic rank, founded in 1732 in Naples Alfonso Liґoriyem to preaching missions. Since the end of the XVIII century. Order gained considerable popularity in the world. As of 1973. Redemptorists had 36 provintsiyRedemptorysty who settled in Mostys’ka came from the province of British Order.)
September 8, 1883, Father Bernard Lyubenskyy brings in Mostyskakopiyu famous image of Our Lady of Perpetual Help, consecrated by Pope Leon HIII.Obraz came from the Roman church St. Alfonso was written in 1882rotsi Rodin. Temple earned as a branch of the church. In 1900, work began on building and equipping the church. Since that time comes tower house, on which the bell and clock at the same church was expanded through completion of side nav. March 25, 1902, Bishop Joseph SebastianPelchar (JosefSebastianPelczar) consecrated the church under the title of Our Lady of Perpetual Help. In honor of this event in the church a memorial plate (it happened June 12, 1903). The title of the church has not changed to this day.
At the time of the Second World War the Monastery was converted into a hospital. Icon transported to the monastery in Tuhovi. Immediately after the war, in 1946-1948rr. Redemptorists left the pro-sovyetskiMostyska. Those who did not do, was arrested on the night of 14 to 15 tavnya 1948 Church again becomes composition, and the Monastery completely transformed into a hospital.
In 1991rotsi Roman Catholics returned home and one of the side nav church. Consecration on 21 December 1991. yep.MartinemTrofimyakom and general repair sanctuary lasted until 1996. Then made painting interior. Adding a third nave and the main entrance, which was locked hospital corridor. In place of the old main altar (which was burnt) erected a new one.
From Poland came back to the church of the former Kostelna property, including the miraculous image (after 50 years of being outside the sanctuary). His celebrations of the shrine made in September 28, 1996 In celebration was attended by Archbishop M.Yavorskyy from Lviv, Bishop. Taborskyy of Przemysl, Bishop. Krenn from Austria. In 1998 rebuilt the main entrance of the church and on the fa?ade (the temple pediment) placed mosaic image of Our Lady of Perpetual Help (MBRP).
27 June 1998 started naviduvannya image MBNP (photocopies with the blessing of John Paul II) in Mostys’ka. In 2000, Archbishop Marian Jaworski gave the title monastery church “holy Jubilee.”
June 25, 2001 in Lviv cathedral icon MBNP presented to Pope John Paul II. The next day, the Holy Father blessed the crown for Mostyska miraculous image MBNP.
September 8, 2001. Mostyska on stadium image was crowned papal crowns by Cardinal Marian Jaworski.
June 27, 2002. Catherine Church declared sanctuary of Our Lady of Perpetual Help Metropolitan Cardinal Marian Jaworski. The decree read Marian Buchek.
(Based o.VladyslavaZobera under hronichky Redemptorist Fathers Monastery and entry written o.BernardomLyubenskym)
———————————————————————————————————————————————————————————–