Згідно ст.21 Конвенції ООН про права дитини, що була ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, усиновлення може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною. Світова практика свідчить, що дітей із малорозвинених економічно і соціально країн охоче беруть у свої родини громадяни більш розвинених держав, зокрема Центральної Європи та Америки. Всиновити дитину, скажімо, у Франції або Швеції значно складніше, ніж знайти малюка, наприклад, у Китаї, Румунії чи Україні… У деяких країнах, зокрема, Великій Британії, Франції, Японії, взагалі не існує будинків-інтернатів у нашому розумінні. Тут оптимальним вважається короткострокове проживання, найпоширеніша та найпопулярніша форма – прийомні сімї, в яких утримується більшість дітей, позбавлених батьківського піклування.
З нагоди Дня усиновлення начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Г. Михайлюньо дала інтерв`ю головному редактору районної газети «Наш край» Г. Сороці:
Галина Сорока: Майже в усіх розвинених країнах існують черги на усиновлення. Постає питання: чи є у нас такі черги і чому іноземців, які прагнуть стати батьками маленьких українців, більше, ніж наших співвітчизників?
Галина Михайлюньо: Черги на усиновлення у нас є також, бо всі, як правило, хочуть маленьку здорову дитинку у сімю, бо це спрощує її адаптацію у сімї. Стосовно другої частини запитання, то на це є цілком очевидні причини. По – перше, економічна ситуація в Україні не сприяє активному усиновленню нашими співвітчизниками, адже іноземці отримують значно більшу допомогу на всиновлену дитину в своїй державі. По-друге, число іноземних громадян, бажаючих усиновити дитину, більше, ніж кількість українських малюків. Нарешті, у деяких країнах, наприклад, в Іспанії, Швеції, всиновлення дітей юридично ускладнене. Як наслідок, діти, які залишилися без піклування батьків, виховуються в прийомних сімях без права на усиновлення.
Галина Сорока: Чи можете навести дані по Україні по влаштуванню дітей у сімейні форми виховання?
Галина Михайлюньо: За даними Департаменту сімї та дітей Міністерства соціальної політики України, станом на 1 січня 2013 року в Україні налічувалося 92 865 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомних сімях. На це спрямована діяльність Міністерства соціальної політики, що безпосередньо займається цими питаннями. Зокрема, всеукраїнський портал національного усиновлення «Сирітству – ні», Благодійний фонд «Розвиток України», Всеукраїнська громадська організація «Магнолія» зосередили свої зусилля на тому, аби більшість українських дітей були всиновлені саме в Україні. Рівень народжуваності у нас знижується, то чому діти, які вже народилися в Україні, повинні залишати Батьківщину, коли є можливість тут подарувати їм батьківську турботу.
Так, забезпечуючи пріоритет вітчизняним усиновителям, з 2011 року діє заборона на усиновлення іноземними громадянами дітей, молодше 5-ти років, а також на всиновлення дитини протягом першого року після набуття нею статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Ця ініціатива упродовж останніх років демонструє позитивну тенденцію: українці всиновлюють більше дітей, ніж іноземці.
Так, минулого року 2407 дітей, які з різних причин втратили батьківське піклування, влаштовані в прийомні сімї та дитячі будинки сімейного типу. Крім того, на початок року в Україні функціонувало 740 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 4932 дитини, а також 3 856 прийомних сімей, де опікуються 6819 дітьми. Більшість з них можуть бути усиновлені і жити у повноцінній сімї.
За офіційними даними, станом на 30 грудня 2011 року, громадянами України усиновлено 2109 дітей, іноземцями – 969, а на 31 грудня 2012 року – 2016 і 806 відповідно.
Галина Сорока: Яка у нас статистика у районі?
Галина Михайлюньо: Від 2007 року у Мостиському районі функціонує 6 дитячих будинків сімейного типу та 3 прийомні сімї, у яких виховується 51 дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування. Упродовж останніх років, ромадянами Мостиського району, усиновлено 5 дітей.
Галина Сорока: Чи важким є процес усиновлення дитини?
Галина Михайлюньо: На сьогодні в Україні довжелезна черга сімей, які хочуть всиновити маленьку здорову дитину, понад 1700 осіб. Переважна більшість дітей, які потребують усиновлення, це діти старше 5-ти років, діти з різноманітними захворюваннями або вадами, та групи братів і сестер. Тому, якщо родина налаштована усиновити тільки маленьку здорову дитину, це може зайняти дуже багато часу.
У нашій державі законодавчо визначено пріоритет національного усиновлення.
На це спрямована діяльність Міністерства соціальної політики, що безпосередньо займається цими питаннями. Зокрема, всеукраїнський портал національного усиновлення «Сирітству – ні», Благодійний фонд «Розвиток України», Всеукраїнська громадська організація «Магнолія» зосередили свої зусилля на тому, аби більшість українських дітей були всиновлені саме в Україні. Рівень народжуваності у нас знижується, то чому діти, які вже народилися в Україні, повинні залишати Батьківщину, коли є можливість тут подарувати їм батьківську турботу. Тому дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий. Одні – усиновлять і виховають дитину, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто хоче усиновити або тим, хто вже усиновив і стикнувся з проблемами. Основне, щоб ми всі намагалися допомогти кожній дитині вирости у любові і повазі.
Галина Сорока: Які труднощі виникають у тих, хто хоче усиновити дітей?
Галина Михайлюньо: Усиновлення не є простим процесом, і людина, яка стає на цей шлях, має все добре зважити. Незважаючи на те, що ми пропагуємо усиновлення, я вважаю, що далеко не кожен може це зробити і тут не можна керуватися тільки емоціями.
Є дуже багато варіантів неправильної мотивації, не будемо їх називати, а правильна, по суті, одна – це готовність і бажання подарувати дитині родинне тепло і жертовну любов, розуміючи, що усиновлення – це назавжди. Правильне усиновлення завжди робиться в інтересах дитини, а не батьків. Також дуже важливо, щоб це рішення було спільним, якщо всиновлювати збирається подружня пара.
Галина Сорока: Чи обов’язковим є навчання для усиновителів?
Галина Михайлюньо: На даний час для усиновителів, на відміну від опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, навчання не є обов’язковим, хоча не виключено, що це скоро зміниться. З досвіду та практики, я вважаю, що кожній родині необхідно пройти навчання перед тим, як всиновити дитину. Є низка громадських організацій, які можуть в цьому допомогти, в тому числі учасники Альянсу «Міжнародний центр лідерства та розвитку», «Ти будеш знайдений», «Мій дім», та інші. Також можна пройти навчання за програмою для опікунів та прийомних батьків.
Зрештою, діє Всеукраїнська гаряча лінія для усиновлювачів: 0-800-50-14-14.
З нагоди Дня усиновлення хочу привітати наших усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників зі святом. Зичу всім домашнього затишку, тепла, добра, позитиву у всіх починаннях на благо дітей, яким Ви віддали частинку свого серця та душі.